У Ерастівському коледжі ім. Е.К. Бродського ДДАЕУ відбулися літературні читання з нагоди вшанування річниці від дня народження  великого Кобзаря.        

       Більшість біографів-шевченкознавців основну увагу приділяють творчості поета, акцентуючи на роках кріпацтва, заслання. І мало написано про його душевні почуття, зокрема про його кохання. Адже він, крім усього, що стосується його геніальності, був ще й хлопцем, парубком і, нарешті, реальним мужчиною. Отже, студенти нашого коледжу спробували прочинити двері до складної і своєрідної душі поета.

        Будучи емоційною і чутливою натурою,  Шевченко, як і кожен поет, закохувався часто. Історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса.  Студенти читали вірші, присвячені Оксані Коваленко, дівчині-сусідці, Ганні Закревській, княгині Варварі Рєпніній, дружині коменданта Новопетровського  форту  Агаті Усковій, актрисі Новгородського театру Каті Піуновій, останньому, трагічному коханню Тараса Григоровича, кріпачці Ликері Полусмак.

Студенти читали  поетові вірші, сповнені надій на створення сімі, пройняті відчуттями самотності, невідворотності долі.

       Шевченка чекала самотність аж до трагічного кінця. Усі його спроби створити сім'ю потерпіли крах. Жінки не могли оцінити ні поетичного, ні художнього генія Тараса. І, як сказала Ліна Костенко, "коли на них падала слава від Тараса, вони йшли за бубликами".   Кобзар так і не зміг здійснити свою мрію – одружитися. Бог не дарував Кобзареві великого взаємного кохання, можливо тому, що послав йому крилату музу, яка не терпить земних суперниць.

   Сторінки особистої біографії допомогли студентам глибше розкрити сутність Поета.

 

Фото >>>

 

^Наверх